***

Байдужа й сіра
Наша суєта
Так впевнено
Проноситься над містом,
Й так не помітно
Поряд обліта
Сивина літа
Порваним намистом.
Листки поїла
Вогняна іржа,
Кленові крила
Разом облетіли.
Краса втіша дорослих –
Розважа.
І тільки діти
Осінь розуміли…


Рецензии