Присвята Івану Гутніку-Залужному,
який загинув 10 серпня 2014 року
в зоні АТО під Амвросіївкою
Твоїм він ровесником був, Україно!
Йому двадцять три всього в серпні було…
І гадки не мав, що російська вражина
Розтрощить і спалить донецьке село.
Кохану залишив… Сказав на прощання:
— Розіб’ємо ворога! Вір і чекай!
Та тільки не знав, що свинцем на світанні
Життя обірветься… й здригнеться ліс-гай…
І стогне від болю земля українська…
— Чекай мене, рідна, я все ж повернусь…
Забравши з собою любов материнську,
Він птахом у небі навік обернувсь...
23. 12. 2014 рік
Свiтлина з iнтернету
Примітка.
За бажанням мами Івана, вірш вписаний на
пам'ятній стелі біля могили її сина
Вiн так хотiв жити...
© Copyright: Надежда Крайнюк, 2014
Свидетельство о публикации №114122703273
Свидетельство о публикации №114122703273
Рецензии
Дуже правдиво і сміливо. Кожний рядок зворушує серце.
Тамара Авраменко 29.04.2015 16:35 • Заявить о нарушении
Тамара Авраменко 29.04.2015 16:35 • Заявить о нарушении
Дякую, Тамаро, за такий щирий відгук!
Серцем писався вірш...
З повагою,
Надежда Крайнюк 29.04.2015 17:13 Заявить о нарушении
Серцем писався вірш...
З повагою,
Надежда Крайнюк 29.04.2015 17:13 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.