Достойний твір! І за формою, і за змістом. З переважною більшістю можна погодитись, але... Ніколи не буде загарбник, який увірвався до твоєї хати, плюндрує твою землю, грабує твою країну, гвалтує дружин, сестер і дочок..., братом! Тим паче, що предки значної частини цих загарбників вийшли з цих земель і мають частку русинської крові..., але мабуть вже дуже замалу...
З повагою і розумінням,
Я думаю, що це не зовсім так.
Те, що відбувається зараз - провокація і злий умисел політиків.
Згоден, ми далеко зайшли, і важко називати один одного братами. Мені легше, оскільки один мій дід був українець, а інший - руський. Я ніколи не назвав би братами бандитів, насильників і катів, ясна річ! Але обидва мої діди воювали за одну країну, один загинув, а інший рано помер після війни. Наші діди, хто воював, були братами. І нам доведеться пробачити один одного і стати братами знову. Чим раніше, тим краще.
І Вам велике спасибі!
Знову згоден зі сказаним в переважній більшості... Але знову але... Що в Вашому розумінні - "доведеться" стати братами знову? По крові українці і росіяни давно вже не брати... Останнім по крові ближче монголо-татари, ніж українці. Ніхто мене, і таких як я, не заставить називати когось своїм братом всупереч моїй волі! Інша справа, що я можу назвати братом навіть казаха, таджик, узбека чи навіть того ж татарина (навіть не говорю вже про братів-білорусів), коли для цього є відповідні підстави і бажання. Не виключаю, що ще доживу до тих часів, коли мені захочется назвати росіянина своїм братом... Але для цього Росії потрібно дуже багато розібрати наваляних нею завалів... В першу чергу - забратись геть з України і більше не сунути свого носа у внутрішні справи іншої держави. Чим раніше російський народ це усвідомить, тим швидше може постати питання про братні стосунки.
Я вірю, що так буде. Знаю, що пролита кров зробила цю далеку перспективу, не знаю, чи доживу... але хочу від усього серця. Що до провини народу - то її немає. Політика - брудна справа, і криваве. А платити за все нам!
У автора є думка, твір і надія на краще, у рецензента - заперечення авторської думки і очікування найгіршого. Очікування чогось поганого... Постійне таке очікування можливе лише, як наслідок страху. До зими 2013-2014 такого масово не помічалося. Хтось нас в цей стан загнав і не дає з нього вийти, методично оновлюючи все новими й новими страшилками, знесенням пам'ятників, перейменовуванням вулиць, міст і сіл, підняттям цін, заганянням в злидні... Така тривожна невпевненість в майбутньому і є, мабуть причиною, з якої одна поважна літами людина, спілкуючись з іншою, перш за все вбачає в ній ворога.
Кидаймо ці дурниці! Лишімо їх нашим дороговартісним політикам і керманичам, а самі перступимо через те, що наваляли, завдяки їх "мудрому керівництву" і йдемо далі - іншого виходу все одно немає.
Хочеться вірити в те, що "пан" Михайло озвучує власний родовід, а не претендує на статус "голос нації". Бо тут така справа: хтось був, хтось не був, хтось є - україна досить неоднорідна за своїм складом. Адже одних наших українських дідів російський царь нагороджував Хрестами Георгія за їх доблесть, за те, що вибивали інших українських дідів - тих, що від австрійського цісаря отримували ордени Марії-Терези за таку ж само, але "в реверсному режимі" солдатську доблесть. Ми й між собою не дуже, щоб того... Тобто брати ми, але не всі і це є правда. Та хто сказав, що для миру конче потрібно кровні родинні стосунки? Може досить зважати на ці генеалогії взагалі? Як приклад - у роки Великої Вітчизняної наші могли товаришувати і з америкосами і з черчілями всякими, бо ворог був спільний - фашизм. Тепер же спільний ворог - геноцид євразійського народу шляхом цькування одне на одного. Отака от, дядьки-"пани" моя з цього приводу невеличка думка.
Не плюйтеся слиною, добродію, бо так ганебно переінакшувати Шевченка в угоду сьогоднішнім русофобам - це не найкраще, на що можна застосувати власну освіченість (здобуту, певно, таки в "клятих" радянських навчальних закладах?) Ось посилання на оригінальний твір Кобзаря "ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА" http://litopys.org.ua/shevchenko/shev113.htm, де немає ніякого "москалика", хоча "Московщина", яку через кілька десятків років і Володимир Ульянов назве "Тюрмою народів", є.
Раджу ознайомитися (або згадати) більш пізніший, а від того більш зрілий і довершений твір Тараса Григоровича "Полякам". Там ключові слова :"Прийшли ксьондзи і запалили наш тихий рай і розлили широке море сльоз і крові..." Не вдаватимусь в деталі, бо як сказав колись той давній комедіант-римлянин:"Sapienti sat" (по-нашому "Розумному досить")
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.