З дитинства пісня колискова
Запала в серце у моє.
Яке то щастя невимовне, -
Що в мене мама рідна є.
Така жадана. ніжна, мила
З далеких вигляда доріг.
Натхненні руки натомились
І важко падають до ніг.
Як соняшник яскравим квітом
В бік сонця дивиться завжди,
Так горнуться до неньки діти,
Добра джерела й теплоти.
Ми їх не бережемо часом,
Смутніють очі їх, та все ж…
Батьки і діти – завжди разом!
Нема цьому єднанню меж.
Без матерів нам тяжко жити…
Як повертаюся з доріг, -
Прощення хочеться просити,
Вклонившись низько їй до ніг.
1982
Мамина колискова
© Copyright: Лидия Энвальд, 2014
Свидетельство о публикации №114122600260
Свидетельство о публикации №114122600260
Рецензии