Мам, навчи мене спокійно жити,
Досить світ цей вже палити!
Вогонь і морок породили страх,
Ще зовсім трохи і ми втратим дах.
Бридкі істоти проникнуть в дім,
Зруйнують щирість, правду в нім.
Вони вже звикли всім брехати,
А нам і нічого сказати...
Набридло вірити байдужим,
Ми від огиди очі мружим.
Вони зреклися віри вже давно,
Останній шанс - тримай вікно.
Навчи мене боротись за життя,
Твої ж обійми - нині укриття.
Там світ беспечний, сприйняття - простіше,
Ми щиро вірим, що не стане гірше.
Як хочеш жити, то звикай,
У світі кожен правду май.
В надії на щастя, злагоду, мир,
Багато хто читає Псалтир.
Що зміниться, побачимо згодом,
Ну що ж рушай, козаче, з Богом.
***
© Copyright: Виктория Якубенко, 2014
Свидетельство о публикации №114122500304
Свидетельство о публикации №114122500304
Рецензии