Край дороги грав кобзар,
Струни плів, як перевесла,
І така печаль воскресла,
Що злетіла вище хмар.
Псальму птахи понесли,
Оповідками, плітками,
Над полями за вітрами
До сонливої весни.
Та в мелодії журби
Кобзареву душу взріла,
Одягла квітучі крила,
Найтепліші зі скарбів.
Й попливла до кобзаря,
Сіла на пісок поодаль,
І свої сльозаві води
Відпустила по ярам.
Тихо слухала співця,
Й непомітно заквітала,
Кольорами фарбувала
Всі навколишні місця.
Посміхнувся їй кобзар,
Бо чекав весни такої,
Щоб журбу стрясти рукою
І сховати в каламар.
25-12-2014 В. Пригорницький
Край дороги грав кобзар
© Copyright: Виталий Пригорницкий, 2014
Свидетельство о публикации №114122510651
Свидетельство о публикации №114122510651
Рецензии