Ти випив мою доброту,
Заївши солодкий смак моєй щирістю.
Ти висмоктав всі мої сили,
Запивши моєю вірою.
Познущався з моєї вірності!
Не повірив моїй смілості!
Ти втопив мене в океані лайна!
І хотів поховати на свалці десь,
А я вибралась з того гімна,
Щоб вдихнути твій кисень весь!
Може це велика війна,
Катуватиму доки серце не спинеться!
Вже ж нема в мені доброти й співчуття,
Та вистачає злопам"яцтва й свинства.
І захочеш все виправить,бо злякаєшся,
Віддаєш,що забрав,каїшся!
Але я не прийму,
І гріхи відпускаю не я.
І нехай це звучить,як моя маячня,
І подумаєш,що з глузду з"їхала,
Може,це буде твоєю втіхою.
І не варто жаліто про щось,запізно!
Всеодно тебе знищу в собі,
І покину безслізно.
І уже все померло давно.
Там в могилі гниє і смердить!
І,як охоронець смертей,
Чорний крук на могилі сидить.
***
© Copyright: Татьяна Нехай, 2014
Свидетельство о публикации №114122501001
Свидетельство о публикации №114122501001
Рецензии