В останньому потязі метро..
скоріш за все спізнюсь,
та як ліхтарик-ти просвітив мені усе нутро.
Сумую.а ми ж і не розстались ..
дякую.таких незвичних мені ще не траплялось.
чорна кава.
я потону в твоїх очах..
сама чарівна посмішка живе у тебе на вустах.
не можу,не хочу..не буду більше нічого казати,
якщо дозволиш,то буду тебе мовчки кохати...
***
© Copyright: Зиновьева Надежда, 2014
Свидетельство о публикации №114122407310
Свидетельство о публикации №114122407310
Рецензии