Чашка чаю папір і ручка.
Револьвер, часу мить і жало.
Все обридло, скучило. Досить.
Через верх, по горло, стало.
Чого чай зелений – білий?
Небо синє тисне сірим?
Чого серце кричить німо,
Всі цілують ніхто не обніме?
Чашка біла чаю немає.
Порох, ніж і чужі телефони.
Нас навчають, а ми не знаєм;
Чорна кров і червоні ворони.
***
© Copyright: Виталия Бабущак, 2014
Свидетельство о публикации №114122411041
Свидетельство о публикации №114122411041
Рецензии
