Прости мене за ночi у безсоннi.
Прости за блиск очей, що скочував сльозу.
Прости нерозумiнь моїх безодню,
За шквал емоцiй, наче на грозу.
Прости за дзвоники твої в турботi,
Що я без вiдповiдi лишила колись.
Прости за фрази: «Мам, я на роботi,
Пiзнiш»... - я забува, а ти - лише молись.
Прости обмани. БУло їх чимало.
Тепер за це себе я вкрай журю.
Прости, що серце за мене стискало,
Коли до парубка тiкала у зорю.
Прости й тепер... що я живу в недолi.
Що зробиш? – ОТАКЕ МОЄ ЖИТТЯ!
Прости, не чула що я материнской волi,
Проте я нинi маю два дитя.
«Мамусю, рiдно, хочу бути чемна!» -
Слова цi чула ти вiд мене i не раз.
Й гадала, школа, що твоя даремна,
Коли дитяча дурiсть знову лiзла через лаз.
Прости, що тiльки зараз... все це розумiю.
Було би, певно, в тебе менше сивини.
Прости, що нинi. Коли вже через своїх сама сивiю.
Й провини юнi адекватно ставлю на ваги.
Матерi
© Copyright: Анастасия Смехова-1, 2014
Свидетельство о публикации №114122307345
Свидетельство о публикации №114122307345
Рецензии