Священна Земля

Любе слуху слово «Батьківщина»,
Що змушує битись серця в унісон.
Вона – наша єдина, велика родина,
Без якої немає життя. Це – закон!

Люблю українські безкраї поля
І синій над ними простір небесний. 
Від Карпат до Донбасу – рідна земля!
Ії бережіть, немов хрестик тілесний!

Коли ненька хворіє, і я гірко плачу,
Щиро радію за неї, коли вона цвіте.
Нехай від неї відвертається вдача,
Але вона не здається і далі іде…

Ії сини продають. Вона страждає
Від цих глибоких і болючих ран,
Але дітям своїм все одно вибачає,
Не помічаючи зради буран.

Сьогодні ми чуємо: «Геть москалів!»,
«Кляті бандерівці!» лунає повсюди.
Ми живемо на землі наших батьків, 
А отже – єдині! І перш за все – люди!

Хтось за розумом, а хтось і по крові
Визначає себе, але всі ми – брати!
То ж давайте, хлопці козацької долі
Вітчизни-матері честь берегти!

Завжди негуманні, огидні істоти
Намагались покласти на неї долонь,
Але поки в Україні живуть патріоти,
Нікому не згасити свободи вогонь!

Він гріє кожного, даючи відчуття
Про гідну історію – сивину величаву.
Тепер ж на наших з вами очах
Країна поступово кується в державу!

16 березня 2014 р.