Неба блакить

Такого блакитного неба
З дитинства ніде не стрічала.
Для цього приїхати треба
В краї, де життя починала.

Бувало впаду я в ромашки
І в небо блакиті злітаю,
Мелодії ранньої пташки
Душою і серцем сприймаю.

Я в помислах біла хмаринка,
Що землю свою облітає,
І кожне деревце, травинка
З любов’ю мене привічає.

Я лину хмаринкою в далі,
Бо вабить мене невідоме.
Я знаю – нема там печалі
І злиднів, що мала я дома.


Рецензии
Дай Бог чтобы на пути не встречались больше никогда злидни и печали.
Творческих успехов, Верочка.

Таня Турбин   22.12.2014 19:48     Заявить о нарушении
Спасибо, Танюша! Как ты там? С любовью Вера

Вера Кириченко   22.12.2014 20:20   Заявить о нарушении
Да потихоньку, переживаю очередную потерю... Ну а в остальном все нормально!

Таня Турбин   22.12.2014 20:52   Заявить о нарушении