Анна Ахматова - Любовь

Анна Андреевна Горенко/ Ахматова (1889-1966 г.)
«Любовь» Бессмертная Классика http://www.stihi.ru/2012/11/20/9539


***

-------------------Перевод с русcкого на украинский язык: Николай Сысойлов

***

 ================================        Анна Ахматова «Любовь»

================================         То змейкой, свернувшись клубком,
================================         У самого сердца колдует,
================================         То целые дни голубком
================================         На белом окошке воркует,

================================         То в инее ярком блеснет,
================================         Почудится в дреме левкоя...
================================         Но верно и тайно ведет
================================         От радости и от покоя.

================================         Умеет так сладко рыдать
================================         В молитве тоскующей скрипки,
================================         И страшно ее угадать
================================         В еще незнакомой улыбке.

================================         24 ноября 1911, Царское Село

================================         Анна Ахматова. Бег времени. Стихотворения. Минск,
================================         "Мастацкая Лiтаратура", 1983.




-----------------------------
Любов
--------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

То змійкою, звившись клубком,
У самого серця чаклує,
То довгі часи голубком
Над ліжком з віконця воркує,

То світить, мов сонце бліде,
Мільярдом зірок, що найближчі.. 
Та вірно й таємно веде
Від спокою-радості й тиші.

Пече поцілунком змії,
Розбещує страсті найвищі…
І страшно вгадати її
У ще незнайомій усмішці.

***
Николай Сысойлов,
21.12.14


С УДАРЕНИЯМИ
-----------------------------
Любов
--------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

То змі'йкою, зви'вшись клубко'м,
У са'мого се'рця чаклу'є,
То до'вгі часи' голубко'м
Над лі'жком з віко'нця ворку'є,

То сві'тить, мов со'нце бліде',
Мілья'рдом зіро'к, що найбли'жчі.. 
Та ві'рно й тає'мно веде'
Від спо'кою-ра'дості й ти'ші.

Пече' поцілу'нком змії',
Розбе'щує стра'сті найви'щі…
І стра'шно вгада'ти її'
У ще незнайо'мій усмі'шці.

***
Николай Сысойлов,
21.12.14

Коллаж мой – на основе фото с нэта