Будь впевнений в собi!

Невневненість... Як багато мрій вона зруйнувала...
Через неї не зміг сказати, що хотів, бо вона думки розбивала,
Як склянку води розбиває твоя тремтяча рука,
І, ніби той внутрішній голос, стрибнути у прірву заклика.
Скажете ви "Найгірша риса характеру, яку вигадав Творець"
Раптом ви самі її створили, бо в поганому листі не винний гонець.
Ми самі породили своїх дияволів, щоб зробити всебічний баланс,
Для того, щоб ми мали вибір, добро чи зло, щоб отримати шанс
На подальше життя, та самостійний вибір сторони,
За яку ти воюватимеш, або допоможеш уникнути війни.
Але не це вже і важливо, важливий завжди результат,
І тепер через невпевненість ти не відчуєш щастя аромат.
А все це лиш тому, що ти побоявся просто підійти, обійняти,
Побоявся сказати все, дивлячись в очі, і поцілувати.
Всього цього ти лишаєшся завдяки своєму страху,
Що все це не взаємно, і чуєш у собі старого знайомого невдаху.
Не треба боятись власних почуттів та закликів серця!
Ти будеш таким завжди одним, якщо воно так тихо бьється!
Убий в собі цей дивний погляд із обличчя, стань собою,
Побий свого знайомого у душі невдаху, переможи у цьому двобою!
Ти сам себе закриваєш у рамки, які сам і будуєш...
А може, ти нарешті, перестанеш нити та все це зруйнуєш?!