Я впевнений в самотності,
Як у собі самому.
Вона чекає мене вдома,
І завжди зі мною.
Їй не важливо хто я,
Чим займаюся й навіщо.
Із нею щиро йде розмова,
І взаємність вічна.
Вона не менша за любов,
Просто зі знаком мінус.
Піде і повернеться знов,
Як тільки зійде місяць.
Не сперечатиметься, ні,
Покірно йтиме поруч.
До віку вірна лиш мені,
Вчасно прийде на поміч.
Як обману, вона пробачить,
Прийме, зрозуміє.
Бідна самотність, не заплаче,
Бо сама не вміє.
Їй не боліло, як вбивав-
Вона мовчки вмерала.
Вона кохала, я це знав,
Тому і відпускала.
Забуду смерть її п'янку-
Воскресне, безтілесна діва.
І я впізнаю в ній свою-
Колишню, вірну, щиру.
Самотнiсть
© Copyright: Макаренко Игорь, 2014
Свидетельство о публикации №114122006629
Свидетельство о публикации №114122006629
Рецензии