Я проїзджаю втомлений маршрут
І мій автобус знов тут на кінцевій,
І вже лікарства більше не беруть,
Бо серце кулі братимуть свинцеві…
У нас маршрути завше в бік війни,
Чоловіки не вміють мирно жити,
Немає тут ні крапельки вини,
Їм Батьківщині хочеться служити…
А може то лиш дяка за любов,
А може то лиш відданість коханню,
Яка у сні приходить знов і знов,
І пам’ятає всі слова зізнання…
Волосся запах, тиша, тепла піч,
Дві постаті в обіймах серед ночі,
І той вінок, що падав з твоїх пліч,
І відблиски свічок, і твої очі…
Не сказані колись чомусь слова,
Не зіткані у рушниках світанки,
З любистку вар, щоб пахла голова,
Й орнаменти твоєї вишиванки…
Несказане не скажу, не проси,
Несказане не можна записати,
Молю я Бога, щоб з води й роси
Навчив мене джерела колисати…
несказане
© Copyright: Алексей Токарюк, 2014
Свидетельство о публикации №114122001568
Свидетельство о публикации №114122001568
Рецензии