Хто батька - мат р зневажа, добра не зна

Хто батька – матір зневажає,
Той в світі білому добра не знає!
Той в серці криє жах, зневагу,
Та не заслуговує на повагу!

Хто батька - матір зневажає,
Мабуть, нікого не кохає,
Бо в серці лютої людини,
Багато злості і зневіри.

Хто батька – матір зневажає,
Той в серці багато образ тримає.
Мабуть зневага та з дитинства,
Яку отримали з воїнства.

Воїнства родичів в сім’ї,
З їх бійок та постійно гризні.
Дитина бачила цю всю «війну»
Відклала в серці цю ругню.

Та зрозуміла, що родина,
Така жорстока та сварлива.
Людина с серці це несе,
Живе, не знаючи себе.

Бо їй ніхто не дав настави,
Іти збираючи щасливі трави,
Іти радіючи життю,
Кохаючи себе і свою сім’ю.

Іти життям щасливим, повним
Допомагаючи новим знайомим.
Іти збираючи квітки,
А не триматись за темні решітки.

Іти, кохати, здобувати,
Нові вершини подолати,
Знайти в житті своїм ті цілі,
Що стали б дуже серцю милі.

Радіти сонцю і дитині,
Що посміхнулась незнайомій людині.
Що рано-рано сонце встало
Яке освітити шлях твій мало.

Але не той ти шлях обрав,
Собі життя ти зруйнував!
Пізнаючи життєве те буття
Пішов ти мимо Божества!

Не розумієш в чому сенс життя,
Від долі отримуєш ти побиття,
Не розумієш в чому щастя,
А знаєш лиш нещастя…

Батьків своїх ти зневажаєш,
Хоча.. ти їх вже забуваєш…
Але вони дали тобі життя,
Народивши на світ маленьке дитя!

Вони давно вже зрозуміли,
Що доглядати за тобою не зуміли,
Вони покаялись, присіли,
Тебе простити попросили.

Твоя зневага на лиці,
Розтала, наче в небилиці..
Ти зрозумів своє буття,
Та серця свого відчув биття!

Ти зрозумів що в тебе є родина,
Яка тебе, мов немовля полюбила.
І ти знайшов свій новий шлях,
Не той, що був лиш для невдах.

Новий і чистий та прозорий,
Ти став свіжіший та бадьорий!
І людям щастя ти несеш,
Кохання ти своє знайдеш!