Так бува...

Вера Север
Так бува. Алеж і я трохи забарилась,
та під гаслом - течія - долі не скорилась.

Тож нехай безхатько-кіт миється щоранку -
сніг старий водою збіг, сонце у серпанку.

Як погляну я згори: промінь землю миє,
мов гукає знов до гри, і дарує мрію.

Від струмка зелений гай більше зеленіє,
та весна співа: нехай сонце серце гріє.

У садочку, під вербой тінь з очами ночі
має вигляд вже не той, що усіх мороче.


© Copyright: Вера Север, 2014
Свидетельство о публикации №114121802388
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Вера Север
Рецензии
Написать рецензию
Жаль, что не знаю мови, Верочка!!!
Обнимаю.

Артур Наумов   18.12.2014 15:07   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Понимаю... и благодарна за внимания. С уважением и нежностью, Вера.

Вера Север   18.12.2014 18:26   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Вера Север