Рве буйний вітер слова на шмаття,
А ніч шепоче: — Не буде щастя.
— Дозволь, мій вітре, його любити,
Бо я не зможу без нього жити.
Не гнівись, нічко, тебе благаю,
Лиш з тим козаком побратись маю…
— Тебе чекаю, моя ти люба,
Там, де і завжди, там біля дуба.
Яка ж ти гарна! І серцю мила.
Мене, я хочу, щоб ти любила.
— Давно я знаю, що я красуня,
Приходь, козаче, туди, де клуня.
До ранку будем удвох з тобою,
Нас ніч прикриє темною млою.
Козак дівчину привів до ганку.
Співали півні... Аж на світанку.
— Це — мій коханий, не лайте, мамо!
І я — кохана його, так само.
Змирився тато, змирилась мати.
Дали вже згоду весілля грати!
16. 12. 2014 рік
Фото з інтернету
Рве буйний вiтер
© Copyright: Надежда Крайнюк, 2014
Свидетельство о публикации №114121810046
Свидетельство о публикации №114121810046
Рецензии
Мені особисто подобається цей вірш.
Якби покласти на музику, було б чудово!
Обнімаю тебе.
Надежда Крайнюк 01.03.2015 23:54 Заявить о нарушении
Якби покласти на музику, було б чудово!
Обнімаю тебе.
Надежда Крайнюк 01.03.2015 23:54 Заявить о нарушении
