Погляньте, мамо, йде зима лапата,
Невпинно тягне комин в небеса.
Вже стала колом і спина, й лопата,
Ще й від морозу в бороді роса.
Розсипалися порохом сніжинки,
Замарно крилась чубом голова.
А котик-мурчик треться біля жінки,
Коли в пательні вишкварка співа.
Дрімає чаплія із кочергою,
І сіни по-сирітськи тягнуть тінь;
А дядько-грудень босою ногою
Боїться наступити на черінь.
Погляньте, мамо, загубилось літо,
Зажевріло в калини на плечі.
Нам з вами, мамо, ніколи хворіти,
Коли сміється сонечко в печі.
17.12.2014р.
Погляньте, мамо, йде зима лапата
© Copyright: Сергей Кононенко, 2014
Свидетельство о публикации №114121710908
Свидетельство о публикации №114121710908
Рецензии
