Тиша бере мене у полон,
Не можу вирватись, якби я не хотів, та я не клон,
Зроблю ривок та напишу новий закон,
За яким демон відправить на полігон
Тих, хто хотів зруйнувати мій Пантеон.
Я не дам захопити свій Вавилон
Мої очі при мені, я той самий Саурон
Жив сам із собою, як Крузо Робінзон,
Ховався у думках, як той хамелеон.
Не можу більше так я жити,
Я цю дурню не буду терпіти,
Мене ви не зможете вбити,
Досить вже щодня безперестану нити.
Чого ви сюди прийшли, вас хіба хтось кликав?
За закритими дверцятами я, зігнувшись, хникав,
Мріяв перетворити в прах падлюк, за ручку смикав,
Та сховавшись від усіх, я душу під замок закрив,
Все кохання і щасливі відчуття під землею зарив,
Обережно спогадами про пекло прикрив,
Щоб ніхто не чіпав ті тексти, що я творив.
Мiй Пантеон
© Copyright: Богдан Смоляр, 2014
Свидетельство о публикации №114121600853
Свидетельство о публикации №114121600853
Рецензии