Скажу одну лиш фразу: «Я кохаю!»,
Проте кого, ніяк я не збагну...
Тебе чи ні, себе чи ні,- не знаю,
Іду шукати правду світову.
Ту правду про кохання юне, чисте,
Що так палає у серцях людей,
Про ту любов - про райдугу барвисту,
Про ту стихію - сонце із небес.
Небесне сонце! Сонце з піднебесся!
Багряний захід твій – то дивний світ,
Світ радості, грайливих барв веселки,
Калейдоскоп небесних мрій моїх.
Цей вірш, можливо, трохи недоладний,
Але писався він з натхненням теж,
Шановні друзі наші - критикани!
Ви спробуйте критикувать себе ж!
Скажу одну лиш фразу Я кохаю!
© Copyright: Юлия Забияка, 2014
Свидетельство о публикации №114121608466
Свидетельство о публикации №114121608466
Рецензии