Ти можеш поглянуть на море?
На хвилі його весняні?
Бувають зелені і сині,
Мов птахи літають вони.
Як шторм не на жарт розійдеться,
І чайка десь журно квилить,
То чорним те море здається,
Воно заливає блакить.
У морі безцінні корали,
У морі буття є вся суть,
Так хочеться знов покохати,
На цей раз ніде не звернуть.
Кохання буває і в горі –
То просто хвороба тяжка,
Скажіть нам, романів герої:
Чом розум ніхто не пита?
Ти можеш поглянуть на море?
© Copyright: Юлия Забияка, 2014
Свидетельство о публикации №114121608387
Свидетельство о публикации №114121608387
Рецензии