Прокиньтесь люди

Прокиньтесь люди, саме час,
Зруйнуйте світ навколо вас!
Згадайте все, що вам веселе,
Зітріть кордони, міста, села.
Щоб їх лавина наче змела,
Щоб знову били там джерела
І змила бруд їх міць дебела.

Нехай руйнуються в вогні,
Нехай забудуться у сні.
Щоб на руїнах їхніх ми,
Щедро умилися слізьми.
І як маленькими дітьми,
Притиснувшись до них грудьми,
Могли назватися людьми.

Переверніть догори дригом,
Думки прочитані у книгах.
І в новій ері, пост-життя,
Забудьте штампи і звання.
Забудьте істини буття,
Нехай від ідолів брехня
Не викликає співчуття.

Забудьте!-досить пам'ятати,
Як були навчені брехати.
Яку хотіли собі долю.
Як часто мріявши про волю,
Ми гартувались в кузні болю.
З бажанням бігти в чистім полі,
Ми йшли до нього босі й кволі.

Прокиньтесь люди, саме час,
Нам випадає сотий шанс.
Гнітючу виплавку забути,
Забути злобу, що набута.
І власну гідність всім збагнути,
Ми не мурашник, ми є люди!
Мало назватись, треба бути.