Якби ж то ми знали як часто,
Нас згадують очі "чужі"...
Хоча у середині серця,
Ми віримо рідні вони...
Нас спільні розмови з'єднали,
І погляд крізь двері душі.
Якимсь ароматом яскравим,
Манять знов зустрітись не в сні.
Знов глянути щиро у очі,
Усмішкою сплавити лід,
І знов із гарячей чашкою,
Поринути в річку бесід.
Дивитись чудові картини,
Співати любимі пісні,
І вірити - все буде добре!
Бо в мене вже знову є ти...
Если б мы знали как часто...
© Copyright: Владимир Васильцов, 2014
Свидетельство о публикации №114121601114
Свидетельство о публикации №114121601114
Рецензии