Уві сні ми часто мріємо
Про те, що нам не належить,
На жаль не розуміємо,
Життя від нас не залежить.
У власних спогадах
Блукаємо весь час,
Знаходячи у поглядах,
Докори на нас.
Час від часу
Тікаємо з реальності,
Дивлячись на гримасу,
Переповнену безжальності.
Важко жити у наш час,
Змінився кардинально світ,
У людей з'явилось чимало образ,
І щиро ніхто не скаже : "Привіт"
Якось часом наодинці
Думка в тебе промайне :
"Можливо ніхто і не любить мене?.."
Але повір, мій любий друже,
З кожним це буває,
Є ті кому не байдуже ,
І згодом думка ця минає.
Повір у власні сили,
Ти маєш бути хитрішим,
Пройти через все до мети,
Так, ти станеш сильнішим.
Докори
© Copyright: Виктория Якубенко, 2014
Свидетельство о публикации №114121408480
Свидетельство о публикации №114121408480
Рецензии