нод пишеться...

Іноді пишеться, іноді ні,
все це від настрою всім і тобі,
все це віддушина чи почуття,
все це від роздумів нас про життя...
Ні, я не стримую думку свою,
бо над-то близько зі світом стою,
вислів народжує погляд в цей час,
може збентежити всіх, або Вас...
Може торкнутися краю душі,
власне для того і пишуть вірші -
виклик, обурення, іноді сум,
часто це лірика, тільки не шум…
Стерта до пороху місячна ніч,
очі сльозяться, остила вже піч,
аркуш паперу, чорнильний рядок –
автор насмілився – ось перший крок!
Ні! – перекреслює, пише пером,
тягне цигарку, у келиху ром,
він не смакує, тай гіркне тютюн,
якось не пишеться світлий ноктюрн…
Вислови-вислови, фрази, думки,
якось не йдуть кроком рим у рядки,
і не сплітають потужній набат, -
це не поезія, я не твій брат!
Так відчувала події душа,
серце калатало в ритмі вірша,
О, перемога! Бо все-таки є 
те, що зозуля тобі накує…
Іноді пишеться, іноді ні,
все це від настрою всім чи тобі,
все це віддушина чи почуття,
все це від роздумів нас про життя...