А час летить, і ось уже пів-літа
десь промайнуло, наче птах крилом,
а я ще не побачив навіть світу,
крім того, що я бачу за вікном…
Та ні, я не такий, щоби жалітись,
я навпаки запрягся, як у віз,
і тягну все, а хочу подивитись,
хто у тім возі, може хто вже зліз?
А може я запрягся без потреби?
А може він порожній, як казна?
Запряженому думати не треба,
а вільному це можна, чи хто зна?
У вільного думки, напевне, вільні,
у вільного дорога не указ,
а може, українці тим і сильні,
що не хворіють на продажний сказ?
Час не стоїть, стріляють цього літа,
все перейде і стане тихо знов,
й Шевченка прочитавши заповіта,
для вольностей шукатиму основ…
А час летить
© Copyright: Алексей Токарюк, 2014
Свидетельство о публикации №114121408025
Свидетельство о публикации №114121408025
Рецензии