Від кохання до ненависті один маленький крок,
Вчора любив без пам'яті, сьогодні відчув отрути ковток.
Казав усім, що це назавжди, але це лиш ілюзії, лиш тінь,
Каліка-любов руйнує майбутнє твоїх поколінь.
А ти ідеш по вулиці, наодинці зі своїми думками,
І гадаєш "Якого біса серце вбивається цими словами?!"
Раптом оглядаєшся, за спиною стоїть зморена душа,
Яка не поспішаючи, без прощання, додому вируша.
Їй набридли всі ті вічні сльози та нестерпні страждання,
Коли ти до всіх з добром, а їм начхати на твоє кохання.
Проте ти здатен її зупинити, вмовити тут залишитись,
Лише тебе вона послухає, достатньо буде помолитись.
Звичайно, тобі наставляли роги, вузол на шию накидали,
Біжи тепер по дорозі як буйвол, щоб усі кривдники страждали.
Зморена душа
© Copyright: Богдан Смоляр, 2014
Свидетельство о публикации №114121400413
Свидетельство о публикации №114121400413
Рецензии