Нове життя

Народившись, сльози кришталеві капали з очей,
Світ сміявся, він радів від новоприбувших гостей.
Не розуміючи, навіщо ти тут весь такий з’явився,
Розгніваний Аїд в Тартарі заздрістю своєю вдавився,
Коли він намагався від тебе, як від комахи, позбутися,
Його зупинили зі словами «Все, чувак, ти запізнився.
Цю душу ти ніколи не отримаєш для своїх тупих бажань,
Тепер світ не відчує всіх тих жорстоких страждань,
А причина цьому одна, і ти сам її скажеш усім без вагань:
Народжений любити не виправдає диявольських очікувань.»

Після цих слів бог мертвого світу від гніву почорнів,
Зрозумівши, скільки часу на дурні плани він змарнів,
Пустив у небо своїх пекельно холодних літунів,
Зупинила його фраза «Стій! Ти що, взагалі вже здурів?»
І раптом заглянув він у світ людей через призму слів,
Побачив, наскільки гарну дитину він знищити хотів.
В мить одну єдину зникли із Тартару темні кольори,
Наповнився він любов’ю небесно світлої Аврори.
Зникло зло з усього світу, загорілись всюди зелені світлофори,
Закрились назавжди у вході в пекло білосніжні штори.