О святости

  Тот Святой, который считает себя более избранным из людей, уже тем самым пополнил ряды эгоистов в какой-то степени. Ибо сказано, что Отец рад был сыну заблудшему так же как и тому, который рядом всегда был, ибо тот сын, который  всегда находился рядом с Отцом теплом отцовским был обогреет, а тот, что в пути был, часто страдал от заблуждений своих, ибо не имел отцовской помощи и подсказки, и тоже нуждается в сострадании и родительском радушии.
   Тот мессия  который пребывает  в мире с простолюдинами зачастую и есть святой, ибо он есть мученик, который напоминает людям о Боге. Однако, и тот верующий, который уединен от людей, тоже  свят, ибо полностью поглощен в молитве, в роптании пред Высшим промыслом, он на работе, на службе в Тонком мире, хотя  часто такой верующий, на святость настроенный, не замечен людьми, ибо отдален от мирян. 
    Бывают случаи, когда эгоизм религиозного почитателя очень велик, ибо построен на ощущении того, что религиозное земное преклонение уже сделало его, человека землянина, в ранге Духовенства святого Небесного, святым. Я думаю, что это есть заблуждение. Ибо, кто тому человеку, который «сам себе на уме», то есть думает что он, такой правильный, такой хороший, зачем же ему мараться об грязь нечестивцев, а коли и сам в искушение войдет, видя земные соблазны, мол, взаперти молиться надежнее (при этом его мольбы лишь о прошении благ для себя одного), кто такому религиозному почитателю религиозных канонов причислил ранг святого, непонятно.
   Я как-то общалась с праведником, который молится каждый день, и он сказал мне: "-Я заслужил похвалы и почести, ибо я не грешу, я молюсь, я святой". Я спросила: "-Ну а если Бог не оценит это, не заметит, что будешь делать?" Он сказал: "-Я приставлю нож к его горлу, ибо я посвятил всю свою жизнь ему". Этот мужчина искренне молится, он скромно живет, он скромно ест, у него собирается много праведников для бесед и молитв..., но он держит нож за пазухой, чтобы в случае, если Бог не оценит его жертву ради Бога, он заставит Бога принять свою душу в рай насильно. Этот псевдо святой праведник считает себя безгрешным, думает, что он так хорош, он свят, он даже не марал свой прекрасный "пипи" об прелести грешных девок земных, ибо мечтает о безгрешных прелестях многочисленных дев небесных..., и ради того, чтобы испортить святую чистоту тысячи небесных дев, готов на насилие в отношении Бога.  Вопрос: А не эгоист ли этот религиозный поклонник? Может он зря считает себя святым?

--------------
   Про святість
   Той Святий, який вважає себе більш обраним з людей, вже тим самим поповнив ряди егоїстів в якійсь мірі.  Бо сказано, що Батько радий був синові заблукав так само як і того, який поруч завжди був, бо той син, який завжди знаходився поруч з Отцем теплом батьківським був обігріє, а той, що в дорозі був, часто страждав від помилок своїх, бо  не мав батьківської допомоги і підказки, і теж потребує співчуття і батьківському привітності.
    Той месія який перебуває в світі з простолюдинами часто і є святий, бо він є мученик, який нагадує людям про Бога.  Однак, і той, хто вірує, який відокремлений від людей, теж святий, бо повністю поглинений в молитві, в ремствування перед Вищим промислом, він на роботі, на службі в тонкому світі, хоча часто такий віруючий, на святість налаштований, непомічений людьми, бо  віддалений від мирян.
     Бувають випадки, коли егоїзм релігійного шанувальника дуже великий, бо побудований на відчутті того, що релігійне земне схиляння вже зробило його, людини землянина, в ранзі Духовенства святого Небесного, святим.  Я думаю, що це є помилка.  Бо, хто тій людині, яка «сам собі на умі», тобто думає що він, такий правильний, такий хороший, навіщо ж йому бруднитися об бруд нечестивців, а коли і сам в спокусу увійде, дивячись земні спокуси, мовляв, під замком молитися  надійніше (при цьому його благання лише про проханні благ для себе одного), хто такого релігійного шанувальнику релігійних канонів зарахував ранг святого, незрозуміло.
    Я якось спілкувалася з праведником, який молиться щодня, і він сказав мені: "-Я заслужив похвали і почесті, бо я не грішу, я молюся, я святий".  Я запитала: "Ну а якщо Бог не оцінить це, не помітить, що будеш робити?"  Він сказав: "-Я приставлю ніж до його горла, бо я присвятив усе своє життя йому".  Цей чоловік щиро молиться, він скромно живе, він скромно їсть, у нього збирається багато праведників для бесід і молитов ..., але він тримає ніж за пазухою, щоб в разі, якщо Бог не оцінить його жертву заради Бога, він змусить Бога прийняти  свою душу в рай насильно.  Цей псевдо святий праведник вважає себе безгрішним, думає, що він такий хороший, він святий, він навіть не мазав свій прекрасний "Піпі" про принади грішних дівок земних, бо мріє про безгрішних принади численних дев небесних ..., і заради того, щоб  зіпсувати святу чистоту тисячі небесних дів, готовий на насильство по відношенню до Бога.  Питання: А чи не егоїст чи цей релігійний шанувальник?  Може він даремно вважає себе святим?