Как передать словами Боже!
Как передать.
Как кровоточат в сердце раны!
Их не унять.
Душа болит и ночью стонет!
Прости меня
Что не сберёг сын Украины
Любовь тебя.
А ты стоишь на перекрёстке,
Средь двух времён.
Солдату машешь ты платочком,
Рыдает клён.
Рыдает клён на косогоре,
Что был влюблён
Любовью нежной в сини очи
Был опьянён.
Прости меня родная мама,
Что, ты в слезах.
Ты вся дрожишь и не внимая
Моя земля.
Я виноват, я понимаю
Карю себя.
Я пред тобою очень каюсь
Пойми меня.
Я не отдам тебя, поверь!
Назло врагам.
Тебя я буду защищать!
На всех фронтах
Таких, как я! Уже не счесть.
Я жил не зря.
Меня убьют! моя душа
В таких, как я.
Я верю в счастье,с желтым полем
Под синий свод.
Заколосится над землёю
Так хочет Бог.
Мы будем жить, я знаю вскоре
Я для тебя.
Отдам всю душу и с любовью
Ты жизнь моя.
Чуттєво, емоційно. Та при всій моїй повазі до автора і зо всією своєю не меншою синівською любов'ю до рідної землі, мушу дещо запитати: головний посил, що ЛГ не віддасть нікому свою землю і заради цього цілеспрямовано збирається загинути? "Я не отдам тебя, поверь!...Меня убьют!" А кому ж тоді вона залишиться, якщо нас на ній не стане, якщо ми повбиваємо одне одного? Може не про смерть треба пісні складати, а про життя? Треба усим миром думати, як вийти з цієї надважкої для нас ситуації живими, в той же час не зганьбивши пам'яті й слави дідів-батьків. Пропоную перш за все утриматися саме тепер від підливання, як то кажуть, олії у вогонь, аби дати цій пожежі згаснути. Якщо для збереження миру і життів потрібно йти на компроміс і взаємні поступки, то вимагати цього не тільки від президентів і міністрів, а й від самих себе. Войовнича риторика не допоможе збереженню хитких Мінських домовленостей. З надією на порозуміння,
Я долго размышлял над вашими словами. Идя на поступки мы потеряли Крым и считай половину Донбасса.Вот уже, как третий раз идут переговоры и абсолютно не к чему не приводят!Если с одной стороны саботаж внутри страны и наглое давление на суверенитет из вне и трусливое поведение Запада, что заверяли всяческую поддержку, лишь только мы бы были без ядерной зоной.Куда еще идти на компромисс?Надо понять в конце концов, что сильный уважает только сильного.Здесь только один выход ОБЬЕДЕНЕНИЕ ВСЕХ ЗДРАВЫХ СИЛ, ЧТО СПОСОБНЫ ПОСТАВИТЬ ЗАСЛОН АГРЕССИИ! Путин это уже чувствует и начинает подрывать ЕВРОПУ изнутри -его поездка в Венгрию и тд.Компромисс в данном случае невозможен,так как уже имеет слишком дорогую цену!ПРИМЕР ТОМУ ПОВЕДЕНИЕ ГИТЛЕРА!Навряд ли его бы остановил какой-либо компромисс! А патриотизм народа закалял его, сплачивал и помогал выстоять пред всякими потрясениями.Только вот последнее со времён отечественной мы так и не сумели по достоинству оценить,иначе такое никогда бы не повторялось,как сейчас.
Я не настільки "підкований" в політології... Просто виказую власну думку - думку простої людини. Для мене існують такі протилежності: мир-війна, життя-смерть. Все решта має безліч місця для взаємних поступок, тобто перемовин. Хто сильно хоче почухати кулаки - вперед! Десь у чистому полі, вірю, знайдеться вартий його суперник. Та втягування людей праці у військові дії дуже вже схоже на звичайне їх винищення. Юрію, ми ж не троцькісти. Та Ваша думка щодо ого, що сильний поважає лише сильнішого від себе, на мій погляд хибна, бо це не повага, а простий страх. Страх породжує злість, вона переростає в ненависть і так по колу. Любов! Лише любов має реальні шанси на майбутнє. Бравурним маршам місце в кіно і на парадах, а в житті є ми: Ви, я і мільйони звичайних людей, які просто хочуть нормально жити і працювати. Війна нікому не потрібна окрім тих, хто з неї має прибуток. А вони ж вміють спекулювати найкращими словами, тож будьмо пильними, аби не обдуритися вчергове. Дякую Вам за змістовне і, маю надію, плідне спілкування!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.