Є сильнi люди та слабкi,
жорстокi є та не смiливi,
менi не стати ким є ви,
тi хто породжують насилля.
По свiту бiг, тiкав вiд себе,
спалив минуле в смiтнику,
якби Господь не дав знак з неба,
назад не мав би я шляху.
I долю я свою шукаю,
минає рiк, минуло два,
не втiк вiд себе, хоч бажаю,
бажаю iншого життя.
Я бачив сльози материнськi,
я бачив кров та каяття,
я не святий,
не папа римський!
Сорочка бiла всеж моя.
Я довгий шлях пройшов, втомився,
усюди бiль та нiщита,
мiй рiдний дiм, мiй дiм дитинства,
усе забрала ця вiйна.
Впаду у полi на колiна,
ще б'єтся серденько моє,
пробачать люди та родина,
я Богу.... Дякую за це.
iнший
© Copyright: Лёгкий Денис, 2014
Свидетельство о публикации №114121202976
Свидетельство о публикации №114121202976
Рецензии