Я був далеко там,
де жоден не бував
і в просторі надії
я ласував нектаром
вічної любові,
котра не вмерла,
як вважаєш ти.
Ти поєднала всесвіт
переді мною,
ти показала шлях
і я прийшов...
Чому тепер не є ми
разом?
Але облиш минуле,
серденько,
бо воно лихе було
для мене...
А як же ти?
Я бачив зорі,
знаєш
і навіть торкав руками,
хотів щасливою
тебе зробити,
зробити те,
чого хотіла
ти...
Але...
Облиш минуле,
серденько,
бо там є розпач
лиш...
Тепер ми будемо
разом,
я знаю -
мій дух завжди
з тобою,
а ти завжди
в моїх думках
і навіть, якщо ти це
не читаєш,
то неважливо...
Бо є важливим
спокій твій.
Знай, я ніколи
не хотів,
робити те що я тобі
зробив:
налякав - то може,
розчарував - напевно,
але я лиш любив тебе
нестямно -
настільки,
скільки міг.
І я люблю тебе
сьогодні,
як ніколи і
назавжди...
Облиш минуле,
серденько,
облиш...
Минуле
© Copyright: Руслан Лях, 2014
Свидетельство о публикации №114121202473
Свидетельство о публикации №114121202473
Рецензии