Яке життя у нас: швидке і неминуче,
Безжаліне, чітке, незрозуміле.
Примушує пускати сльози жгучі,
І часто в нас чоло змарніле.
Багато горя в світі, та нема спокою.
Життя, як пісня скоро відзвенить,
Але вже вкриті терни суєтою
Й ліхтарик у душі не миготить.
До Бога не зверталися не разу,
І все рукой махали: потім, все мине.
Але життя закінчилось одразу.
І молодість уже не промайне.
Неначе ти сьогодні нородився,
Неначе тільки но був сонця схід.
А вже і захід в серде закотився,
Й пора уже закінчувать політ
Яке життя все ж швидкоплинне,
Сьгодні ми ще молоді й красиві.
Щоб незабути впасти на коліна,
Поки не стали наші скроні сиві.
Посп ши
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100736
Свидетельство о публикации №114121100736
Рецензии
