І знову осінь пролітає журавлями,
Притрушує рожевим небеса.
І золотом грайливим укрива поля,
Дарує нам утішні чудеса.
Втішають і лелеки сизокрилі,
Які курличуть на прошання нам.
Крилом махнувши десь у небосхилі,
Привіти шлють вкраїнським воякам.
Яка ж ця осінь… Небеса високочолі…
І дощ дрібненький смуток шле,
Радів би я цьому дощу учора,
Якби не військо чорне зле…
Яка ж ця осінь… Гарна до нестями!
Я, як Костенко, сліпну від краси!
І ми ніколи не опишемо віршами,
Її безсмертний дотик до душі.
Нехай цю осінь не вкриває горе,
Мов простирадло темною імлою.
Хай завжди небосхил буде прозорим,
Не затуманений ніякою бідою….
ПРО ОС НЬ 2014 РОКУ
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100664
Свидетельство о публикации №114121100664
Рецензии