І хоч обпалено пів тіла,
Все одне радійсть не згасає.
Вона його в ніч зігріла,
Й тоді, коли душа зітхає.
А як же весело хвостом махав,
Зістрівши добру руку чоловіка.
Хоча людську жорстокість знав,
Що через неї він каліка.
Ось так... Добра, напевне, більше у собак.
В них очі все добром щодня палають...
А паросток добра у нас давно закляк,
І з цим нас війни смертями вітають.
Черстві ми, доказ ця собачка,
Яку хтось кинув у вогонь...
В надії що закінчиться гарячка,
Я вірю у добро людських долонь...
Про собачку, яку п дпалили заживо
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100658
Свидетельство о публикации №114121100658
Рецензии
