Хто ми? І звідки? Де ми є?
Що за країна? Що за місто?
А чи любов у нас живе?
Ох, щось мені так гірко, слізно...
Тримаю я шматочок хліба
І відчуваю горіч на душі.
Дитині не дістали німба
Її кістки розмили вже дощі...
Хіба дитятко винувате,
Що голод, засуха завжди?
Життя відкинули за грати,
І мрії,італант туди!
Лежить дитя, завієне пісками,
Живіт набрякший,очі горілиць...
Тепер літає в небесах з зірками,
Не помічаючи земних дрібниць...
О люди! ВИ скоріше пробудіться,
Відклигайте від марення пітьми.
На вас із Африки буде дивиться
Безглузда смерть з невинними дітьми...
***
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100610
Свидетельство о публикации №114121100610
Рецензии
