Серед бетонних хмарочосів
Ішла бабуся внікуди.
Не було в неї зайвих грошей,
Лише залишки від біди...
Торкнулась скроней сивина,
Махнула молодість крилом.
Хоч і закінчилась війна,
Та щастя утікло гуртом...
Іде вона забута світом.
Лиш цей мороз, що тут загув,
Обличчя, горем, слізьми вмите,
Ще не забув, ще не забув.
Стара хустина й чобітки,
Пальто охайно зажурилось
Пливуть тінями внікуди,
Вони в століттях загубились...
Б дн сть п сля в йни
© Copyright: Александр Андроник, 2014
Свидетельство о публикации №114121100575
Свидетельство о публикации №114121100575
Рецензии