Я пишу тобі лист на папері офіснім, ідеально-білім,
Я маю ще вдосталь таких чернеток, вони не зазнають цвілі
Мій черговий тобі лист - вирване з рук майно
Моя сповідь не має рими і ритму, весна полишила її давно
Те, що пишеться на колінках, чому невідоме затишшя записників,
Квитанція з газу, чеки, рахунки і векселі, просто
черговий
невдалий
папір; він повний консервантів та барвників,
де ночами модифіковані монстри встромляють відстань і стелять під ноги порчу.
Моя сповідь тобі - розмоклий сніг, реалізм жалюгідний і хтивий
Мою сповідь в кінці запроторить у пляшку робот й запустить у океан;
Їй Станіславський повторював би: "не вірю"
І по щасливій невипадковості не знайде
жоден
старий
капітан
***
© Copyright: Британский Ученый, 2014
Свидетельство о публикации №114121007831
Свидетельство о публикации №114121007831
Рецензии