Все якось сталось...
З нею з дев’ятого класу знайомі,
З нею ділив свої мрії юнацькі,
З нею ходив я до школи й додому.
Та й закохався безмірно, о, нене!
Жити вона добавля мені сили,
Бо вже й сама небайдужа до мене,
Сама незрадна – Поезія мила.
---
Свидетельство о публикации №114121007634
Людмила Журавская 24.12.2014 09:19 Заявить о нарушении
Тоді прошу вибачити мене, і на умі такого не мав. З мого боку
все до навпаки. А те що я пишу в рецках - завжди щиро, від душі,
як то кажуть, без зайвих похвал, так що червоніти Вам не бачу
причини. Вірші заслуговують слів, які я кажу в їх адресу. Мені
приємно, що сподобався вам цей віршНеочикувані кінцівки віршів
мені завжди подобуються, та виходить це в мене край рідко попри
намагання. Щасти Вам!
Анатолий Павленко 24.12.2014 10:33 Заявить о нарушении
Людмила Журавская 24.12.2014 19:43 Заявить о нарушении