Ось, зрозумій кохану жінку,
Стань поруч з нею, поглинай!
Поринь у Всесвіт той довіку,
Загадку спробуй, розгадай!
Вона ж бо ніц не зрозуміє,
Своєю мрією живе,
Від тебе йде, та не зуміє,
Життя рікою припливе!
І непідкорена приб'ється,
Мов теє ніжнеє дитя.
Так серце плаче і сміється,
Таке жіноче є буття.
Таке жiноче буття
© Copyright: Марина Вершинская Снежная, 2014
Свидетельство о публикации №114120908691
Свидетельство о публикации №114120908691
Рецензии