Моя порадниця нiма...

В час розпачу до себе тишу кличу я...
Вона моя порадниця німа...
Тихесенько їй серце своє виплачу
І душу свою викричу сповна....

Я полюбляю розмовляти з тишею...
Помовчимо удвох...Нащо слова?
Мовчанням, іноді, сказати можем більше ми,
Бо в нім - і біль, і відчай, і журба...

Пройдемося  стежинами ми грішними...
А хто у світі цім є без гріха?
Обожнюю я залишатись з тишею:
Порадимось...й потроху біль вщуха...


Рецензии