Спливає час кривавими рядками,
Його згорне Історія в сувій.
Ці письмена занесені віками:
У Всесвіту на все порядок свій.
Вкриває грішну землю перший сніг,
Над білим містом - золото соборів.
Світобудова нам впаде до ніг,
Як мир прийде з мечем народних зборів.
Які малі ми на своїй Землі!
Звідкіль взялись ми? Скільки є галактик?
Байдуже вештаємось ми в нічній імлі,
Виконуючи план воєнних тактик.
Зречись людино війн, бо ти новий пророк!
Торуй шляхи крізь терні в небо, до зірок!
Та мниц Всесв ту
© Copyright: Надежда Давидовская, 2014
Свидетельство о публикации №114120901216
Свидетельство о публикации №114120901216
Рецензии