Ти моя велика мрія,
Моя маленька таємниця.
В моїх очах горить надія,
А розум каже: «То дурниця,
Залиш його, покинь надії…
Бо має він своє життя,
Свій плин, свій сенс, свою скарбницю.
А я лише твій острів забуття,
Твоя велика таємниця…»
Можливо я твоя відрада,
Твій відпочинок для душі.
І може зовсім це не зрада,
І ми з тобою не чужі…
Напевно так все й мало бути -
Для тебе мить, для мене все.
Немов би випила отрути,
Бо не люблю, а хочу лиш тебе.
Чекаю зустрічі, розмови,
Бажаю дотиків й тепла.
Та я собі поставила умову,
Тебе ж до мене інша берегла.
Не можу просто так я відібрати
Когось чи щось, бо то чуже.
Я мушу всі думки зібрати,
Й собі сказати: «Байдуже!
Мені ти зовсім не потрібен,
Бо маю я своє життя,
Свій плин, свій сенс, свою скарбницю.
А ти мій острів забуття,
Моя велика таємниця»...
***
© Copyright: Хельга Нараевская, 2014
Свидетельство о публикации №114120708825
Свидетельство о публикации №114120708825
Рецензии