Царство Кни жок Книжо к

Жив колись один розбишака,
Не любив він книжок читати,
Навіть літер він не знав,
Тільки і ловив, що гав.
І кидавсь книжками, рвав їх,
І малюнки малював в них,
 І обкладинок не мав,
І закладинок не клав.
І не слухався нікого,
Все кидав усім під ноги.
«От бешкетник»,-- всі казали —
«Де ж і взявся цей нахаба?»
Та колись, коли отак він
Спати ліг після забави,    
Він побачив королівство,
Королівство для книжок.
Бідні книги і не спали,
І не їли, все кричали,
Що отак то їх не люблять,
І кидають бідних, гублять.
Тут зібралася нарада,
Цар книжок промовив:  «Надо
Розбишаку цю провчити,
Годі йому нас губити!»
«Так я згодна з покаранням,
Бо нема вже видавання.
Що нас зробить, як нових»,--
Королева мовить книг.
«Треба цього розбишаку
Малювати і кидати,
І порвати на шматки!»--
Закричали книга всі:
«Скільки можна це терпіти?
Він же може усіх вбити!»
Розбишака враз прокинувсь,
Навіть сльози покотились.
Підбіг хутесенько до книг,
Шкода стало йому їх.
Більш ніколи не псував їх,
Не кидав, не малював в них,
Став найкращим другом царства,
Царства  К Н И’ Ж О К  і  К Н И Ж О’ К!!!