Из цикла Костомаров в Саратове
IU
Чему, свеча, не рада?
О чем грустишь впотьмах?
Невелика отрада
И голова в руках.
Как будто бы распятый
На раме из сосны,
Былые видишь сны,
Перебираешь даты.
Пропавший между дней
И не в себе доныне,
Я как в морской пучине
В сосновой тишине.
Все дни обвалом влёт
И в памяти провалы.
Вот времечко настало –
Сплошной вселенский гнет.
Мой Боже, белый свет
Совсем ополоумел.
Коль на него Ты плюнул,
То жаловаться – грех…
Задумалася свічка -
повечоровий спах.
Розрада невеличка -
і голова в руках.
Розіп'ятий на рами
сосновому хресті,
звіряєш самоті
днедавні тарарами.
Загублений між днів,
не спам'ятаюсь досі.
Під вибухами сосон -
мов на морському дні.
Важкі обвали літ
і пам'яті провали.
Але ж і дні настали -
оцей вселенський гніт.
Мій Боже, білий світ -
це біле божевілля -
не варт твого зусилля,
то й бідкатися встид.
6. Василь Стус. Чему, свеча, не рада?
© Copyright: Алёна Агатова, 2014
Свидетельство о публикации №114120601422
Свидетельство о публикации №114120601422
Рецензии