17 рок в

Мені було 17 років
коли я справжньо закохався
гіпноза тих очей глибоких
протистояти намагався

вона мене не помічала
порхаючи метеликом
наче заманюя бриньчала
на шії срібним ланцюжком

її не нафарбоване обличчя
я на папері малював
виходячи зі школи на узбіччя
мов той шпіон спостерігав

я вечорами марив нею
відносив нас у рай земний
а вранці наче полонений
тягнув до школи ранець свій

так проминали дні і тижні
закінчився останній клас
чаруючого вечора у липні
одна подія відбулась

її зустрів я біля кортів
вона була чомусь сумна
в руках стис лабіринт кросвордів
я натягнувся мов струна

на лавці довго ми сиділи
її я ніжно обіймав
і бігли повз автомобілі
зелений світлофор моргав

в моїй дущі все завмирало
тремтіли пальці ходором
її рука в моїй лежала
відчув себе я лідером

з того дня роки проминули
я досить лідер поруч з нею
у нас дівчата мов косулі
що мають довгі ноги й шию

ось так від першого кохання
не вносячи в сім’ю свавілля
йдемо вперед без запитання
ми по життю зіграв весілля