Рано чи пізно усе минає…
Так і зима залишить мій дім.
Холод безжально плечі ламає,
І розбиває тепло моїх стін.
А вітер за вікнами тільки радіє,
Йому все одно, що за ним полетить:
Будь то – турботи, слова чи надії,
Чи залишки болю, розлючених сліз.
Рано чи пізно минеться печаль…
І я, як новенька, цим містом пройдусь.
Забудеться все… Нічого не жаль!
Подалі втекти… від себе спішу.
Кличе холодна безстрашна зима,
В свої чарівні і безкраї простори…
Холод – це віра, проте не жива;
Мертве кохання з краплинами болю.
Рано чи пізно усе минає…
Скоро зима залишить мій дім.
Холодно безжально душу зламає,
І пустить за вітром ніжності дим.
04.02.14
Рано чи п1зно
© Copyright: Инна Омут, 2014
Свидетельство о публикации №114120510918
Свидетельство о публикации №114120510918
Рецензии