Накукуй мені, зозуле, щастя повен дім,
Щоб жила я довгі роки та не знала зим,
Тих, що серце огортають холодом розлук;
Щоб завжди я відчувала ласку теплих рук.
Відчувала поцілунки на своїх вустах,
І літала, на світанках, наче білий птах!
І раділа, і кохала, кожен Божий час!
Щоб палав вогонь кохання і в журбі не гас.
Я люблю його, зозуле, - сенс мого життя!
Накукуй мені, рідненька, світле майбуття,
Щоб жила з ним довгі роки та не знала зим.
Накукуй, мені з коханим, щастя повен дім...
Накукуй мен, зозуле
© Copyright: Елена Эшвович, 2014
Свидетельство о публикации №114120405331
Свидетельство о публикации №114120405331
Рецензии
Певучее стихотворение. Как песня. С уважением, Яаков.
Яаков Бэн Феофил -Аморийский 18.09.2017 01:12 • Заявить о нарушении
Яаков Бэн Феофил -Аморийский 18.09.2017 01:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.